Визначеність — це ілюзія. Чому більшість компаній ігнорують ризики та як навчитися їх контролювати

Десятиліттями ризик-менеджмент сприймався як інструмент реактивного підходу, що орієнтувався на історичні дані. Але світ більше не терпить таких запізнілих рішень.

Ризик-менеджмент часто асоціюється з рутинними завданнями, сповненими бюрократії, або сприймається як дисципліна для гігантських корпорацій, яка стає актуальною лише під час криз. Утім, цей підхід ігнорує фундаментальну роль управління ризиками в умовах сучасної глобальної конкуренції.

Сучасний проектний менеджмент потребує іншого погляду на ризики — як на змінні, що можна прогнозувати, адаптувати та навіть використовувати для конкурентних переваг. Поширена стратегія «святкування невдачі» часто не враховує, що не всі компанії здатні оговтатися від серйозних помилок. Управління ризиками у новому контексті вимагає прогнозування можливих загроз за допомогою сучасних технологій, таких як штучний інтелект і машинне навчання, інтеграції ризик-культури в корпоративне середовище та відповідності рівню зрілості організації.

Проекти завжди супроводжуються невизначеністю, але ключ до успіху — в ефективній роботі з цими ризиками, використанні структурованих методологій та залученні інноваційних підходів. Такі інструменти, як прогнозна аналітика, реальний моніторинг і оцінка ризиків, дозволяють організаціям приймати проактивні рішення, а не просто реагувати на кризи.

Чому більшість компаній ігнорують ризик-менеджмент

У багатьох середніх і малих компаніях ризик-менеджмент часто залишається поза увагою через кілька основних причин:

• Брак усвідомлення важливості: Багато керівників вважають, що управління ризиками потрібне лише великим корпораціям, ігноруючи те, що невеликі компанії є більш вразливими до зовнішніх і внутрішніх потрясінь.

• Обмежені ресурси: Малі та середні компанії часто працюють із жорсткими бюджетами, що змушує їх уникати інвестицій у системи управління ризиками чи навчання персоналу.

• Відсутність експертизи: У таких компаніях часто немає окремих спеціалістів із ризик-менеджменту, що ускладнює інтеграцію ефективних стратегій.

• Реактивний підхід: Замість проактивного підходу до ризиків, компанії реагують лише тоді, коли криза вже настала, що збільшує втрати.

Що з цим робити в короткостроковій та довгостроковій перспективі:

• Освіта керівників та персоналу: Інвестування в тренінги та курси з ризик-менеджменту, наприклад, курс Delivering Successful Projects Единбурзької бізнес-школи надає конкретні інструменти та методології, що допоможуть забезпечити успішну реалізацію бізнес-цілей у проєктах різного масштабу.

• Використання простих інструментів: Впровадження базових інструментів, таких як SWOT-аналіз чи ризик-матриці, які не вимагають значних ресурсів.

• Пошук партнерів: Залучення консультантів чи зовнішніх експертів для впровадження ризик-менеджменту на ранніх етапах.

• Інтеграція ризик-культури: Створення корпоративної культури, де ризики розглядаються як невід’ємна частина планування та прийняття рішень.

Сучасні підходи до управління ризиками: більше, ніж реакція

Розширення меж ризик-менеджменту

Сьогодні ризик-менеджмент — це не лише управління фінансовими чи операційними ризиками. До нього включають стратегічні, репутаційні та навіть культурні аспекти. Інтеграція ризик-менеджменту в корпоративну культуру допомагає створити середовище, де кожен співробітник розуміє свою роль у виявленні та мінімізації ризиків.

Action Research: підхід до гнучкої адаптації

Методологія дійового дослідження (Action Research), запропонована Coughlan і Coghlan, є цінним інструментом, який можна застосовувати в різних організаційних контекстах для систематичного вирішення проблем і управління ризиками. Цей підхід базується на циклічному процесі збору даних, їх аналізу, розробки плану дій, впровадження рішень та оцінки результатів.

1. Контекст і мета: Визначення логіки дослідження, цілей та очікуваних результатів.
2. Збір даних: Учасницьке спостереження для безпосереднього доступу до інформації.
3. Зворотній зв’язок: Надання командам даних для обговорення.
4. Аналіз даних: Спільний аналіз із залученням теоретичного та практичного досвіду.
5. Планування дій: Визначення пріоритетів, часу та ресурсів для реалізації змін.
6. Впровадження: Реалізація рішень під контролем відповідальних осіб.
7. Оцінка: Аналіз виконаних дій для вивчення досвіду.
8. Моніторинг: Постійне спостереження за результатами.

Наприклад, в компаніях малого та середнього розміру часто виникає проблема браку стандартизованих процесів управління ризиками, що призводить до неефективності та втрати ресурсів. Методологія дійового дослідження дозволяє:

• Зібрати дані: Провести спостереження для виявлення вузьких місць у поточних процесах.
• Зворотній зв’язок: Обговорити з командою результати аналізу, що сприяє кращому розумінню проблем.
• Планування дій: Розробити нові процеси управління ризиками з урахуванням реальних потреб організації. Керівники можуть використовувати цей підхід для створення прозорої системи управління ризиками, яка адаптована до масштабів бізнесу.

Реалізація методології Action Research на практиці залежить від типу компанії, її ресурсів і характеру проблеми. Cьогодні існує багато інструментів та програм, які допомагають керівникам упроваджувати цю методологію в різних контекстах: від Google Forms та зустрічей 1 на 1 для опитувань до візуалізації аналітики в Tableau та управління завданнями в Asana, Trello тощо.

Кейс: Як переформувати медичний центр на реабілітаційний заклад

Розглянемо умовний кейс, який дуже наближений до нашої сьогоднішньої реальності: медичний центр змушений швидко переформатуватися у реабілітаційний заклад для постраждалих, рішення приймаються в умовах значної невизначеності. Ми хочемо показати, як такі виклики можна вирішити за допомогою проактивного підходу до ризик-менеджменту.

Ви могли б уявити, як це виглядали вихідні умови в традиційних умовах: обмежені ресурси, відсутність протоколів і мінімальна адаптивність. Але інструменти управління ризиками в компаніях та проектного менеджменту дають нам більше ясності, прозорості та можливостей для планування.

Які ключові виклики, окрім іншого, ми можемо припустити :

1. Нестача затверджених протоколів для роботи з ветеранами.
2. Невизначеність щодо фінансування та матеріальної бази.
3. Обмежений кадровий потенціал у сфері реабілітації.

Розгляньмо три підходи, які допоможуть організувати процеси більш прозоро та результативно.

1. Сценарне планування: підготовка до будь-якого розвитку подій

Сценарне планування — це не просто передбачення можливого майбутнього, а створення чітких стратегій дій для різних сценаріїв. Цей підхід дозволяє зменшити хаос, який виникає під час непередбачуваних подій.

Як це працює?
Спочатку команда стратегічного комітету проводить аналіз поточних даних за допомогою таких інструментів, як SWOT-аналіз і PESTLE-аналіз. На основі цього створюються три сценарії:

• Оптимістичний, де враховуються найсприятливіші умови.
• Реалістичний, який будується на найбільш імовірному розвитку подій.
• Кризовий, що розробляється з урахуванням найгірших можливих сценаріїв.

Ці сценарії допомагають компанії адаптуватися до різних умов і завчасно підготувати плани дій. Наприклад, якщо обмежене фінансування — це ризик, кризовий сценарій може включати скорочення непрофільних витрат або залучення донорських коштів.

Великий гайд зі сценарного планування за посиланням.

2. Agile-підхід: адаптація через ітерації

Agile — це більше, ніж модне слово в управлінні проектами. Це спосіб мислення, який дозволяє команді бути гнучкою, реагувати на зміни та постійно вдосконалювати процеси.

Як застосувати Agile у сфері реабілітації?
Уявіть, що реабілітаційна програма впроваджується для різних категорій пацієнтів. Замість того, щоб розробляти все одразу, команда медичних експертів і керівників проектів працює за принципом коротких спринтів (наприклад, двотижневих).
На кожному етапі:

• Розробляється новий модуль програми.
• Відбувається тестування на обмеженій групі пацієнтів.
• Збирається зворотний зв’язок, який аналізується для наступного ітеративного вдосконалення.

Цей підхід мінімізує ризики, оскільки зміни впроваджуються поступово, а не радикально.

3. Lean-управління: максимальна ефективність з мінімальними витратами

Lean-управління — це про усунення всього зайвого, що не приносить цінності для кінцевого результату. У сфері реабілітації це може включати оптимізацію процесів закупівель або використання обладнання.

Як це виглядає на практиці?
Відділ закупівель проводить аналіз витрат і результативності за допомогою Cost-Benefit Analysis. Наприклад, замість придбання дорогого обладнання, яке використовується рідко, можна орендувати необхідні прилади. Крім того, використання багатофункціональних рішень допомагає оптимізувати бюджет.

Завдяки Lean-підходу, компанія може перенаправити ресурси на ключові процеси, такі як навчання персоналу чи вдосконалення програм реабілітації.

Чому це працює?

Сценарне планування, Agile та Lean доповнюють один одного, створюючи комплексну систему управління ризиками.

• Сценарії дають бачення можливих варіантів майбутнього.
• Agile забезпечує гнучкість у реалізації.
• Lean допомагає використовувати ресурси максимально ефективно.

Підприємці та управлінці, які впроваджують ці підходи, отримують не лише прозорість у процесах, а й конкурентну перевагу в динамічному середовищі.

Висновки

Організації, які активно впроваджують інструменти управління проектами та ризиками, мають можливість вивести управління на новий рівень ефективності. Це дозволяє не лише мінімізувати ризики, але й адаптуватися до невизначеності сучасного світу. Впровадження структурованих підходів до ризик-менеджменту допомагає будувати гнучкі бізнес-моделі, які витримують будь-які виклики.

Детальніше про важливість розуміння проектів та ролі ризик-менеджменту ви можете дізнатися у статті “Чому керівники мають розумітиcя на проєктах”. Крім того, курс Delivering Successful Projects пропонує цілісне навчання, яке включає найкращі практики управління проектами та ризиками. Цей курс дає можливість глибше оволодіти знаннями, що забезпечують успіх у проектній діяльності.

Дивитися всі курси програми МВА >