MBA — пропускний пункт в американські топи

Галина Новохатка, менеджер з аналітики та стратегії розвитку компенсаційного плану Amway. Працювала в Україні, після отримання міжнародного диплому MBA переїхала працювати в Німеччину, пізніше — в Сполучені Штати. Випускниця програми МВА Единбурзької бізнес-школи.

Одного дня ти прокидаєшся і розумієш, що твоя дитяча американська мрія здійснилась. Все це не було б можливим, якби (звісно, куди ж без цього) не віра у себе, сильне бажання розвиватися, елементарні навички комунікації, логічного мислення та критичного аналізу і, звичайно, бізнес-освіта. Якісна освіта. Тепер уже з абсолютною впевненістю можу сказати, що без MBA у Единбурзькій бізнес-школі реалізувати свою “американську мрію” було б вкрай складно. Чому? За кордоном правила найму людини на керівну посаду хоч нібито дуже прості, але водночас жорсткі. Велика корпорація, на кшталт компанії Amway, не зможе запропонувати посаду топ-менеджера, якщо у Вас немає диплому МВА міжнародного зразка.

Україна, Німеччина, Америка — де краще?

Працювати у великій корпорації чи працювати на себе — зазвичай, це перше питання, яке задають собі молоді люди після закінчення університету. Обидва варіанти мають переваги і недоліки. Тому тут домінує або азарт і ризик, або передбачуваність перспективи. Справа індивідуальна. Але якщо люди думають, що бізнес в Україні побудований за іншими канонами, ніж у Німеччині чи Cполученних Штатах, то вони помиляються. За весь час роботи за кордоном я зрозуміла, що по своїй суті правила для всіх однакові. Зовсім інше, коли ми говоримо про ментальність людей, про рівень культури продажів та наявність сильної корпоративної культури – довіра між працівниками, методи стимулювання та розвитку.

В Україні без документів дуже важко довести, що ти маєш рацію. Хоч, як показує досвід, інколи навіть та ж наявність паперів нічого не гарантує. За океаном ситуація трохи інша. Можливо, це через їхню відкритість та доброзичливість, можливо, через вищий рівень життя, але бізнес там не має на меті підставити когось. Бізнес працює на результат — чи то збільшення продажів, чи то розростання клієнтської бази, чи то зменшення витрат. Дуже помітно, що в Центральній Європі та США культура та дух підприємництва розвивалися не роками, а цілими століттями. Механізми відточені і бізнес-машина працює чітко за графіком. І це, мабуть, єдина суттєва відмінність між нами.

Америка сама по собі країна, яка манить своїми можливостями та перспективами. Люди налаштовані на те, щоб отримати максимальний результат від роботи. І в цьому плані американські підприємці отримали повну свободу дій. Що це означає? Погодьтесь, бізнес в Україні здебільшого побудований за ієрархічним принципом — керівник дає завдання та контролює його виконання. В Америці принцип інший. Ця країна заворожує і водночас лякає своєю свободою прийняття рішень. Часом складається враження, що ця свобода не дуже позитивно впливає на діяльність компанії. Але кожен працівник отримує шанс розвиватися і зарекомендувати себе найкращим чином, щоб згодом далі просуватися кар’єрною драбиною вверх. І самого досвіду тут замало — для американців та європейців має значення те, де ти здобув освіту — тут йдеться про універсальність знань, отриманих в MBA.

Big American Dream: стиль управління

Щодо лідерства, то думаю, що національність аж ніяк не впливає на лідерство. Має значення бажання самого лідера вчитися, слухати (або хоча б прислухатися до своїх підлеглих) та удосконалювати свої вміння. І в одних перераховані вище речі виходять дуже добре, в інших — навпаки.

Наприклад, у мене було три керівники, кожен з них відрізнявся своїм підходом. В Україні властива більш тоталітарна манера управління.  Це прагнення, аби все було зроблено так, як цього хоче лідер. З такими керівниками дуже важко працювати, оскільки вони впевнені, що існує тільки одне правильне рішення, про яке знають, лише вони. Такий підхід – не зовсім виправданий у корпоративному бізнесі, де відповідальність і прийняття рішень лягає на команду. Тому дуже часто справді професійні кадри можуть йти, бо не погоджуються з такою політикою.

В іншому випадку лідер надавав перевагу людям, які роблять свою роботу краще за нього самого. Для таких лідерів важливо скеровувати та спрямовувати роботу своїх працівників — бути своєрідним капітаном корабля. А є такі, які стають хорошим прикладом — вони зазвичай показують результат і діляться своїм досвідом. Навіть, якщо не вдалося досягти того результату, якого хотілося б, вони дають фідбек своїм працівникам, обговорюють сильні слабкі сторони та намагаються знайти найкращий варіант, аби досягнути поставленої мети. Саме це стає фундаментом команди.

Human resources: легше не буде

Оупен-спейси — це те, що вражає в Америці найбільше. В Європі, як і в Україні здебільшого поширена кабінетна структура роботи бізнес-компаній. Але незважаючи на те, що кожен має свій простір та місце для роботи, все виглядає дуже злагоджено та цілісно, як один єдиний колектив. Однак в США компанія працює по-іншому. Сьогодні навіть перегородки між працівниками в оупен-спейсах поступово відходять у минуле. Утім, незважаючи на таку фізичну близькість у робочий час, американці не мають традиції кожного ранку вітатися. У такий спосіб вони не хочуть відволікати один одного від роботи, утім, після дружнього колективу в Україні мені від цього трохи ніяково.

Тому американська мрія — це грамотний маркетинг і створення можливостей, а не їхнє очікування. Утім, треба завжди бути готовим до того, що існує реальність. Базові навички виживання, сильна освіта (повірте, вона грає чималу роль) та підтримка сім’ї — це запорука успішної кар’єри та щасливого сімейного життя.